- ржавити
- rżawyty
дієсл.rdzewieć
Українсько-польський словник. - ВТФ «Перун». А.В. Малецька, 3.Є. Ландовські. 2007.
Українсько-польський словник. - ВТФ «Перун». А.В. Малецька, 3.Є. Ландовські. 2007.
іржавити — вить, недок. Вкриватися шаром іржі … Український тлумачний словник
іржавити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
ржавити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
проіржавити — ить; мн. проіржа/влять і проржави/ти, и/ть; мн. проржавля/ть; док., перех., безос. Вкрити іржею … Український тлумачний словник
проіржавити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
проіржавлений — проржа/влений, а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до проіржавити, проржавити. 2) у знач. прикм., перен. Вкритий плямами кольору іржі … Український тлумачний словник
проржавити — див. проіржавити … Український тлумачний словник